Семінар 3. Участь України в міжнародних організаціях пострадянського простору

1. Україна і СНД: проблеми та перспективи.
2. Діяльність української дипломатії в рамках ГУАМ.

Мета: розглянути участь української дипломатії в діяльності СНД, ГУАМ та їх спеціалізованих установах.
Завдання: окреслити основні завдання та напрями діяльності СНД і ГУАМ, охарактеризувати їх організаційні структури; проаналізувати особливості співробітництва України з СНД та ГУАМ, виявити здобутки та подальші перспективи для України від перебування в складі вищевказаних міжнародних організацій.

Висвітлюючи перше питання, слід відзначити, що СНД було створено відповідно до положень Мінської угоди від 8 грудня 1991 р. за участю Б. Єльцина, Л. Кравчука та С. Шушкевича, а також Алматинської декларації від 21 грудня 1991 р., яку підписали нові незалежні держави (крім Грузії, Естонії, Латвії та Литви). У 1992 р. до СНД приєдналася й Грузія. Метою створення міжнародної організації на теренах колишнього СРСР було збереження економічних, політичних та культурних зв’язків між суверенними новоствореними країнами. Існувала потреба й у пом’якшенні психологічного удару, якого зазнали громадяни колишнього СРСР від розпаду держави. Крім того, певною мірою процес інтеграції стимулювала спільність стратегічних інтересів тих держав, що увійшли до складу СНД, пріоритетними серед яких були: вихід із соціально-економічної кризи; проведення ефективних ринкових реформ; реструктуризація та модернізація економіки; збереження територіальної цілісності та юридичне визнання відмови від взаємних претензій; досягнення внутрішньої соціально-економічної та політичної стабільності; запобігання виникненню руйнівних внутрішніх конфліктів; блокування спроб повернути розвиток історії у зворотному напрямку. Також окремі країни-члени новоствореної організації розглядали СНД як форму «цивілізованого розлучення».
Висвітлення питання доцільно продовжити аналізом структури та механізмів діяльності СНД, мети й завдань організації. Необхідно з’ясувати функції головних органів СНД (Ради глав держав-учасниць, Міжпарламентської Асамблеї, Ради глав урядів країн СНД, Ради міністрів закордонних справ, Координаційно-консультативного комітету СНД, Економічного суду та ін.) і визначити ступінь участі України в цих інституціях.
Незважаючи на те що Україна була одним із засновників СНД, вона не підписала його Статуту. Застереження України викликала як ст. 4 Статуту, що фіксувала фактично нерівний статус внутрішніх та зовнішніх кордонів Співдружності, так і ст. 11, 12, 14, які зумовлювали створення органів колективної безпеки, що було несумісно з її позаблоковістю. Тож Україна ставиться до СНД як до організації з дорадчими функціями і віддає перевагу двосторонньому співробітництву перед багатостороннім.

Доцільно виокремити основні етапи діяльності України в складі СНД й охарактеризувати кожен із виділених періодів. Бажано розкрити зміст і вказати результати виконання основних програм чи угод, стосовних діяльності України в межах СНД. Основними документами, підписаними в рамках СНД упродовж 1990-х рр., були такі. По-перше, 30 грудня 1991 р. було укладено угоду держав СНД про власність колишнього СРСР за кордоном. Остання передбачала, що кожна країна має право на відповідну частку власності колишнього СРСР. 14 лютого 1992 р. було прийнято декларацію «Про незастосування сили або загрози сили у відносинах держав СНД», а також підписано угоду «Про координацію міждержавних відносин у галузі електроенергетики». У 1992 р. було ухвалено угоди «Про науково-технічне співробітництво», «Про безвізове пересування громадян держав СНД територією учасників» та «Про статус прикордонних військ СНД».
24 червня 1993 р. підписано угоду «Про створення зони вільної торгівлі в рамках СНД», хоча її й не ратифікували Росія, Туркменістан та Грузія. Відповідно вона так і не набула чинності. У тому ж році було ухвалено договір «Про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств та окремих галузей держав СНД» і т. ін. Зрештою тільки впродовж 1991 – 2000 рр. Україна з 1 085 документів, ухвалених у рамках СНД, підписала 730. Відповідно з 80 угод, ухвалених главами держав СНД, Україна із застереженнями підписала 43.
Діяльність СНД ставала дедалі неефективною, а сама організація – аморфною, перетворюючись на дискусійний клуб. Країни, що входили до її складу, мали різні завдання та інтереси. Так, одна група орієнтувалася на Російську Федерацію, інші бачили перспективу в прозахідній орієнтації, в інтеграції до європейських структур. Між державами-членами СНД постійно виникали суттєві непорозуміння, економічні суперечки, територіальні конфлікти (Нагірний Карабах, Абхазія, Придністров’я, Крим, Донбас). Посилювалися відцентрові тенденції. Усе це паралізувало діяльність СНД. Документи організації підписували не всі держави. Варто вказати причини виходу України зі складу СНД у 2018 р. та спрогнозувати можливі наслідки цієї дипломатичної дії для нашої країни.
Необхідно з’ясувати, чи має організація потенціал для подальшого розвитку. Серед багатьох можливих варіантів потенційного розвитку СНД в фаховій літературі визначають такі: слабка конфедерація з потужною інтеграцією в галузі економіки та безпеки; створення федерації на чолі з Росією; федерація без лідерства Росії; створення Співдружності Незалежних Держав за типом Британської Співдружності Націй; створення конфедерації з кількох держав СНД; інтеграція за прикладом ЄС; подальша дезінтеграція з перспективою припинення існування СНД; воєнно-оборонний союз із кількох держав-членів СНД тощо. Важливо висвітлити бачення українською дипломатією місця України в складі СНД у минулому, сьогоденні та майбутньому.

Розкриваючи друге питання, слід зауважити, що створення ГУАМ було обумовлено такими чинниками: прагнення одержати більш ефективні механізми взаємодії, ніж СНД; пошук більш надійних та рівноправних партнерів; збіг поглядів лідерів країн ГУАМ на міжнародні відносини та процеси, що відбувалися на пострадянському просторі; прагнення використати своє географічне положення для формування нових транспортних коридорів на шляхах з Азії до Європи. Фактично всі ці країни мали проблеми з сепаратистськими рухами на своїй території.
Створення ГУАМ як політико-консультативного форуму можна пов’язати із прийняттям Страсбурзької декларації 10 жовтня 1997 р. на зустрічі президентів Грузії, Молдови, Азербайджану та України. 7 червня 2001 р. в Ялті відбувся перший саміт ГУУАМ на рівні президентів (до організації тоді долучився і Узбекистан). Він став важливим етапом в інституціоналізації цього об’єднання як міжнародної структури. Тут було підписано Ялтинську хартію, яка визначила мету, принципи й напрямки співробітництва. У ній було закладено основи організаційної структури цього об’єднання. Важливе значення мав і саміт ГУАМ у Києві в травні 2005 р., на якому було схвалено Статут і прийнято нову назву – «Організація за демократію та економічний розвиток – ГУАМ».
Далі треба проаналізувати структуру та механізми діяльності ГУАМ, мету й завдання організації. Необхідно з’ясувати основні функції органів ГУАМ (Ради, Секретаріату, Ділової Ради, Парламентської Асамблеї ГУАМ), дати оцінку економічного, політичного та військового потенціалу організації. Крім того, слід охарактеризувати такі аспекти діяльності України в складі ГУАМ:
– результати роботи самітів країн-учасниць організації;
– ініціативи української сторони щодо регіонального співробітництва в контексті миротворчої діяльності в рамках ГУАМ;
– перспективні напрямки співробітництва, вигідні для реалізації країнами-учасницями ГУАМ: створення транзитно-транспортного коридора, зокрема побудова нафтопроводу Каспій – Чорне море – Одеса – Броди – Гданськ – Плоцьк; створення зони вільної торгівлі; безпековий складник партнерства в ГУАМ; політичне співробітництво з іншими міжнародними організаціями.
Діяльність ГУАМ свідчить про бажання країн-учасниць підвищити свій авторитет у світі, активізувати вигідні торговельні, економічні, енергетичні контакти. Завершуючи розгляд питання, слід оцінити результативність діяльності України в складі ГУАМ, відзначивши як реальні здобутки, так і матеріальні чи потенційні втрати, окреслити можливі перспективи розвитку організації.

Поділитися:
Закладка Постоянная ссылка.

Комментарии закрыты