Семінар 5. Відносини України з державами Центральної та Південно-Східної Європи

1. Особливості українсько-польських зовнішньополітичних відносин.
2. Українсько-румунські відносини: стан і перспективи.

Мета: проаналізувати відносини України з Польщею та Румунією визначивши основні етапи та результати міждержавного співробітництва.
Завдання: розглянути процес установлення та розвитку відносин України з Польщею та Румунією; розкрити особливості відносин України з означеними державами в економічній, політичній та гуманітарних сферах у 1991 – 2019 рр.; окреслити результати, зовнішньополітичні протиріччя та перспективи співробітництва.

Висвітлення першого питання необхідно розпочати з аналізу політичного та економічного потенціалу Польщі, вказати можливі переваги для України від налагодження українсько-польського зовнішньополітичного партнерства. Для нашої держави Польща була, є і буде одним із найбільш бажаних стратегічних партнерів. Аналогічно існування незалежної України має важливе значення для існування незалежної Польщі. Саме тому розвиток багатоаспектних відносин з Польщею має пріоритетний характер. Широкі можливості для співробітництва сусідніх країн зумовлені не тільки геополітичним становищем, але й глибокими історичними, культурними та економічними зв’язками між ними. Польща не лише об’єктивно покликана стати нашим стратегічним партнером, але й може служити моделлю політичних та економічних посттоталітарних демократичних трасформацій, а також успішної інтеграції в європейські та євроатлантичні структури. Варто також відзначити намагання Польщі відігравати роль виразника й лобіста інтересів України в Європі.
Потрібно підкреслити, що 2 грудня 1991 р. Польща першою з країн світу офіційно визнала незалежність України, а 4 січня 1992 р. було встановлено дипломатичні відносини між державами. Президент України Л. Кравчук під час свого візиту до Польщі в травні 1992 р. підписав договір «Про добросусідство, дружні відносини і співробітництво». Крім того, було укладено угоди «Про взаємодію в розвитку сільського господарства й транспорту», «Про розширення зв’язків у сфері культури, науки, освіти», «Про прикордонні переходи». Таким чином було започатковано базову документацію для подальшого розвитку відносин між обома державами. Крім того, доцільно розглянути чинники, які ускладнювали розвиток взаємовигідного співробітництва між обома країнами в 1990-х рр.
Слід виокремити основні етапи зовнішньополітичного співробітництва, охарактеризувавши сучасний стан міждержавного діалогу. Зокрема, треба розкрити напрями зовнішньополітичного курсу України на стратегічне партнерство з Польщею. Важливим підґрунтям для встановлення дружніх відносин та стратегічного партнерства між країнами були такі чинники: обидві держави відігравали ключову роль у Центрально-Східній Європі та мали спільні погляди на питання забезпечення регіональної та європейської безпеки; обидві держави мали схожі нереалізовані завдання щодо інтеграції до європейських та євроатлантичних структур, проявляли інтерес до довгострокового співробітництва в багатьох галузях.

Висвітлюючи процес розвитку українсько-польських відносин, необхідно виконати таке:
– проаналізувати динаміку розвитку українсько-польських відносин у державно-політичній, військовій, економічній та гуманітарній сферах, визначити ступінь їх відповідності зовнішньополітичній концепції стратегічного партнерства;
– розкрити основні проблеми у двосторонніх відносинах та спрогнозувати шляхи їх вирішення;
– висвітлити практичну роботу Консультативного комітету президентів України та Польщі, Торговельно-економічної місії в складі Посольства України в Республіці Польща, Міжурядової комісії з економічного співробітництва, Постійної українсько-польської конференції з питань європейської інтеграції, Міжурядової координаційної ради з питань міжрегіонального співробітництва, Економічного форуму «Україна – Польща», Постійної конференції керівників обласних державних адміністрацій та обласних рад України та воєвод і маршалків воєводств Республіки Польща;
– проаналізувати спрямованість і практичні досягнення українсько-польських політичних консультацій зовнішньополітичних відомств країн, які дають можливість обговорити актуальні проблеми двостороннього співробітництва та європейської політики;
– розкрити зміст і результати виконання основних програм та угод, стосовних українсько-польського діалогу. У цьому контексті слід підкреслити, що двостороннє співробітництво між Україною та Польщею здійснюється на основі договірно-правової бази, яка включає близько 150 міжнародно-правових документів різного рівня (станом на 2009 р.);
– розглянути діяльність у Польщі української громади, яка становить важливий фактор розвитку міждержавних відносин.
Підсумовуючи розгляд питання, треба оцінити результати українсько-польського співробітництва на сучасному етапі, визначити здобутки та окреслити перспективи міждержавного діалогу.

Розкриваючи друге питання, насамперед слід оцінити політичний та економічний потенціал Румунії, указати можливі переваги для України від налагодження українсько-румунського зовнішньополітичного партнерства.
Необхідно відзначити, що процес розпаду СРСР та здобуття Україною незалежності не стали фактором установлення добросусідських відносин між країнами. Румунські радикальні націоналістичні сили, які були прихильниками створення так званої «Великої Румунії», висували ідеї відторгнення від України Південної Бессарабії та Північної Буковини з майбутньою їх інтеграцією до Румунії. Саме неврегульована територіальна проблема стала в першій половині 1990-х рр. головною перешкодою для налагодження українсько-румунських відносин. Водночас слабка економічна зацікавленість у розвитку торгівлі ускладнювала пошук політичних компромісів. З огляду на це розвиток двостороннього співробітництва істотно відставав від потенційних можливостей обох країн. Однак на межі століть схожість стратегічних орієнтирів України та Румунії сформувала певне підґрунтя для розбудови та зміцнення відносин між обома державами.
Слід зауважити, що Румунія визнала незалежність України 8 січня 1992 р., а 1 лютого 1992 р. було встановлено дипломатичні відносини. У 1992 – 1993 рр. здійснювалися офіційні візити, на яких обговорювалися проблеми налагодження двосторонніх відносин. Однак крім декларативних заяв та підписання в жовтні 1993 р. протоколу «Про прикордонне співробітництво на 1993 – 1995 рр.» істотних результатів у двосторонньому партнерстві не спостерігалося. Значним проривом у розвитку відносин між країнами слід вважати підписання президентами України і Румунії Л. Кучмою та Е. Константинеску договору «Про відносини добросусідства і співробітництва» (Констанца, 1997). У ньому сторони підтвердили існування «непорушного кордону між державами» та зобов’язалися утримуватися від будь-яких територіальних претензій. Одночасно було укладено додаткову угоду «Про принципи й процедури роботи над договором про режим державного кордону та угодою про делімітацію континентального шельфу та виняткових економічних зон». Таким чином було започатковано правову базу для розбудови відносин між обома державами.

У ході відповіді на питання доцільно виокремити основні етапи зовнішньополітичного співробітництва, охарактеризувавши сучасний стан міждержавного діалогу з урахуванням особливостей внутрішньополітичного розвитку України та Румунії. При цьому потрібно розкрити основні напрями української зовнішньої політики в контексті співробітництва з Румунією, зокрема, проаналізувати:
– розвиток відносин у державно-політичній, військовій, економічній та гуманітарній сферах;
– практичну роботу спільних двосторонніх органів: Спільної українсько-румунської президентської комісії, Змішаної українсько-румунської прикордонної комісії, Українсько-румунської спільної комісії з питань економічного, промислового, наукового та технічного співробітництва, Змішаної українсько-румунської Міжурядової Комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, Торговельно-економічної місії в складі Посольства України в Румунії;
– особливості розвитку єврорегіонів «Нижній Дунай» та «Верхній Прут»;
– спрямованість і практичні досягнення українсько-румунських політичних консультацій зовнішньополітичних відомств країн, які дають можливість обговорити актуальні проблеми двостороннього співробітництва та європейської політики;
– зміст і результати виконання основних програм та угод, стосовних українсько-румунського діалогу. Зараз двостороннє співробітництво між Україною та Румунією здійснюється на основі договірно-правової бази, яка включає близько 45 міжнародно-правових документів різного рівня;
– діяльність української громади в Румунії як важливий чинник у системі розвитку українсько-румунських відносин. Згідно з офіційними результатами загальнонаціонального перепису населення (березень 2002 р.), у Румунії мешкало 61,4 тис. етнічних українців. Об’єднувальні центри української діаспори Румунії – це Спілка українців Румунії та Національний форум українців Румунії. Варто відзначити внесок громадських осередків української діаспори в налагодження двосторонніх державних відносин.
Підсумовуючи розгляд питання, слід оцінити результативність українсько-румунського співробітництва, визначивши як реальні здобутки, так і потенційні втрати нашої держави.

Поділитися:
Bookmark the permalink.

Comments are closed