Категорія: Зовнішня політика України (тести)

Перша держава, яка визнала у 1991 р. незалежність України:

Головна перешкода для налагодження українсько-румунських відносин у 1990-ті рр.:

Країна, яка одна з перших держав «великої сімки» визнала незалежність України (26 грудня 1991 р.) та міністр закордонних справ якої вже у жовтні 1990 р. першим серед офіційних осіб відвідав незалежну Україну:

Канада визнала незалежність України:

Перша латиноамериканська держава, що визнала незалежність України в 1991 р.:

Дата визнання США незалежності України:

Дата визнання Китаєм незалежності України:

Документ, підписаний Україною з Китаєм, в якому зазначено, що наша держава «визнає Тайвань невід’ємною частиною КНР та не буде встановлювати з Тайбєєм офіційних відносин у будь-якій формі:

Держава, яку по праву вважали виразником й лобістом інтересів України в Європі у 1990-х – 2000-х рр.:

Україна підписала з Туреччиною договір «Про дружбу та співробітництво»:

Перший український посол у США:

Рік укладання між Польщею та Україною договору «Про стратегічне партнерство»:

У 1994 р. під час візиту президента Леоніда Кучми до США було:

Рік підписання Меморандуму «Про порозуміння між Україною і країнами «Великої сімки» щодо закриття Чорнобильської АЕС»:

Причина, через яку уряд Китаю відклав поїздку до Київа члена Держради КНР у 1996 р.:

Країна, з якою у 1997 р. Україна підписала договір «Про співробітництво в будівництві нафтопроводу Джейхан-Самсун»:

Рік укладання між США та Україною хартії «Про стратегічне партнерство»:

Держава, з якою Україна у 2005 р., в тісному співробітництві прагнула вирішити низку питань: набуття Україною статусу країни з ринковою економікою; вступ до Світової організації торгівлі (СОТ); ліквідація обмежень щодо українського експорту та скасування поправки Джексона-Веніка; скасування віз для українських бізнесменів, політиків, студентів та ін.:

Держава, президент якої у травні 2008 р. висловився за підтримку європейських прагнень України та можливість надання їй статусу асоційованого члена ЄС:

Причина, за якої Румунія зняла більшість територіальних претензій до України:

Держава, прем’єр-міністр якої в травні 2008 р. підтримав європейські прагнення України та можливість надання їй статусу асоційованого члена ЄС:

Європейська країна, з якою Україні довелося судитися в Гаазькому суді стосовно проблеми виключних економічних зон:

Країна, яка надавала безкорисливу допомогу в лікуванні українських дітей, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи:

Належним чином оформлена відмова держави від укладеного нею міжнародного договору:

Держава, з якою Україна мала територіальні суперечки щодо о. Зміїного:

Держава, з якою Україна мала територіальні суперечки щодо острова Тузла:

Великий російсько-український договір «Про дружбу і партнерство» було підписано:

Рік укладання договору «Про державний кордон між Україною й Республікою Білорусь»:

У 2008 р. Російська Федерація висловила претензії України щодо продажу зброї країні-члену СНД, а саме:

Відповідно до Харківської угоди 2010 р. президенти Дмитро Медвєдєв і Віктор Янукович подовжили термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в місті Севастополь:

Першим з українських політиків із доповіддю в Конгресі США виступив:

Між Азербайджаном та Україною у 1992 р. встановлено дипломатичні відносини, проте вони були зведені до суто формальних. Причина цього:

Держава, нафта якої за розрахунками української влади мала заповнити нафтопровід Одеса – Броди:

Умова ратифікації договору «Про державний кордон» між Україною та Білоруссю, яку висунула білоруська сторона:

Назва проекту транскордонного об’єднання між Польщею, Білорусю та Україною, прийнятого у вересні 1995 р. (розбудова кордонів та облаштування прикордонної інфраструктури; реконструкція існуючих та будівництво нових автошляхів; формування сприятливого бізнес-середовища через розширення мережі спеціалізованих інституцій тощо):

Центральноазіатська держава, з якою Україна загалом не реалізувала потенціал економічного співробітництва:

Центральноазіатська держава, з якою Україна розвиває зовнішньополітичні відносини без великих проривів, але послідовно й поступально:

Держава, з якою Україна утворила європейські регіони «Верхній Дунай» та «Нижній Прут»:

Угода між Російською Федерацією та Україною, яка визначила підпорядкування Чорноморського флоту обом державам, запровадження безвізового режиму між країнами (прозорий кордон), вирішення питань із погашення зовнішнього боргу СРСР:

Назва російсько-українського договору від 1997 р., який містив зобов’язання щодо недоторканості територіальної цілісності обох країн, відмови від політичного чи економічного тиску, усував існуючі обмеження в торгівлі:

Неофіційна назва російсько-української угоди від 1997 р. «Про дружбу, співробітництво та партнерство», яку вживають у фаховій літературі та ЗМІ:

Причина відмови парламенту Молдови ратифікувати договір «Про державний кордон» із Україною у 2000 р.:

Пострадянська республіка, яка виявила зацікавленість в СНД української альтернативи й у 2000 р. увійшла до складу ГУАМ:

Рік, коли Президент Польщі Олександр Кваснєвський висловив жаль із приводу злочину комуністичного режиму проти громадян Польщі українського походження під час проведення акції «Вісла»:

Рік прийняття рішення Міжнародним судом ООН щодо конфлікту України та Румунії відносно морської делімітації в Чорному морі:

Назва російсько-українського договору від 2010 р., який подовжив термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в Севастополі на 25 років та скоротив українську плату за газ приблизно на 30 %:

Військовий конфлікт, у процесі врегулювання якого гарантом та посередником виступає Україна:

Країна, проти якої у 2014 – 2016 рр. Україна подавала позов до Європейського суду з прав людини:

Підстави звернення України з позовами до Європейського суду з прав людини у 2014 р.:

Країна, яка у 2003 р. висловила претензії до України щодо прав на частину гідровузла Дністровської ГЕС-2:

Україна стала співзасновником СНД:

Країна, яка юридично не є членом СНД, але фактично бере участь у всіх обговореннях та впливає на роботу міжнародної організації:

Рік вступу України до складу ОБСЄ:

Міжнародна організація, членом якої Україна стала в 1992 р.:

Метод прийняття рішень без проведення голосування на основі реакції учасників (вигуки, репліки, аплодисменти):

Міжнародна організація, членом якої стала Україна в 1992 р.:

Період роботи місії ОБСЄ в Києві:

Україна є членом такої міжнародної організації, як:

Міжнародна організація, до складу якої Україна не входить:

Укажіть місто, в якому розміщується штаб-квартира Секретаріату ГУАМ:

Рік вступу України до складу Центральноєвропейської ініціативи:

Проект, який Україна реалізувала в межах Центральноєвропейської ініціативи:

Євросоюз надав Україні статус держави з перехідною економікою:

Чорноморська синергія – це:

Рік виходу Узбекистану з організації ГУУАМ:

Проект, який не входив до планів та напрямів діяльності ОЧЕС:

Головою 52-ї сесії Генеральної асамблеї ООН був:

Зустрічі, бесіди представників зовнішньополітичних відомств та інших державних органів, міжнародних та інших організацій з представниками преси, радіо, телебачення з метою інформувати їх про важливі події, хід міжнародних переговорів, конференції, симпозіуми, засідання, пропозиції та погляди учасників і досягнуті результати:

Підрозділ ОБСЄ, який здійснює спостереження за проведенням виборів в Україні:

Рік вступу України до складу СОТ:

Країна-член СНД, щодо продажу зброї якій у 2008 р. Російська Федерація висловила претензії Україні:

Міжнародна організація, членом якої є Україна:

У зв’язку із загостренням українсько-російських відносин у 2014 р. було заявлено про можливий вихід України з міжнародної організації. Назва цієї організації:

Підрозділ ОБСЄ, який в Україні реалізує проекти з правової реформи, боротьби з організованою злочинністю, протидії тероризму та торгівлі людьми, захисту довкілля, свободи ЗМІ, демократичності виборів, гендерної рівності:

Міжнародна організація, підрозділ якої – Спеціальна моніторингова місія, здійснює на Донбасі моніторинг та верифікацію виконання Мінських домовленостей:

Верховна Рада України ухвалила «Акт проголошення незалежності України»:

Зовнішньополітичний курс України визначає:

Положення, не внесене до нормативному акту «Основні напрями зовнішньої політики України» від 2 липня 1993 р.:

Верховна Рада України 2 липня 1993 р. ухвалила нормативний акт:

Голова МЗС України в період президентства Леоніда Кравчука:

Рік приєднання України до договору «Про нерозповсюдження ядерної зброї»:

Країни, які мають спільний сухопутний кордон із Україною:
1. Російська Федерація;
2. Румунія;
3. Болгарія;
4. Чехія;
5. Словаччина;
6. Польща;
7. Туреччина;
8. Угорщина.

Рік підписання меморандуму «Про гарантії безпеки України» Російською Федерацією, США, Великою Британією:

Рік остаточної ліквідації Україною ядерної зброї:

Вищий орган зовнішніх відносин України:

Рік ухвалення Верховною Радою закону «Про дипломатичні ранги України»:

Документ, який посвідчує представницький характер дипломатичного представника й акредитує його як такого в іноземній державі:

Назва закону, прийнятого 19 червня 2003 р., відповідно до якого визначено основні напрямки зовнішньої політики:

Голови МЗС України в період президентства Віктора Януковича:

Рік прийняття Верховною Радою України закону «Про боротьбу з тероризмом»:

Член дипломатичного персоналу, якого вважають у державі перебування небажаною особою:

Напрям зовнішньої політики, не властивий нормативному акту «Про основи національної безпеки України» від 2003 р.:

Положення, яке не належить до трьох неядерних принципів, визначених у відповідних зобов’язаннях України:

Голови МЗС України в період президентства Леоніда Кучми:

Завдання, яке не належить до питань української зовнішньої політики:

Голови МЗС України в період президентства Віктора Ющенко:

Дипломат, який одержав візу на в’їзд у країну свого перебування (робота в посольстві):

Держава, яка, підписавши у 1994 р. меморандум «Про гарантії безпеки України», у 2014 р. порушила його в односторонньому порядку:

Голова МЗС України у період керівництва державою виконуючого обов’язки президента Олександра Турчинова:

Держави, які підтримали окупацію Кримського півострова Російською Федерацією, проголосувавши 27 березня 2014 р. проти резолюції Генеральної Асамблеї ООН, в якій пропонували «підтвердити прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності та територіальної цілісності України в межах її міжнародно-визнаних кордонів»:
1. Китайська Народна Республіка;
2. Корейська Народна Демократична Республіка;
3. Туреччина;
4. Нікарагуа;
5. Велика Британія;
6. Вірменія;
7. Румунія;
8. Куба.

Рік відновлення дипломатичного відомства післявоєнної Радянської України:

Українська етнічна територія, яка після Другої світової війни залишилася у складі Румунії:

Перший керівник зовнішньополітичного відомства Радянської України в 1944 р.:

Українська територія, яка після Другої світової війни відійшла від Польщі до УРСР:

Керівник Народного комісаріату закордонних справ УРСР упродовж 1944 – 1953 рр.:

Рік вступу України до складу ООН:

Назва конференції, на якій дипломатичні представники УРСР підписали статут ООН:

Українські території, які після Другої світової війни відійшли від Румунії до УРСР:

«Операція Вісла» була проведена:

Українська етнічна територія, яка після Другої світової війни залишилася у складі Чехословаччини:

Держава, яка запропонувала УРСР у 1947 р. встановити прямі дипломатичні відносини, обмінявшись дипломатичними представництвами:

Українська етнічна територія, яка після Другої світової війни залишилася у складі Польщі:

Керівник Міністерства закордонних справ УРСР у 1953 – 1965 рр.:

УРСР була непостійним членом Ради Безпеки ООН:

Рік, коли Кримську область було передано до складу УРСР:

Етнічна українська земля, яка після Другої світової війни була передана УРСР керівництвом Чехословаччини:

Керівник Міністерства закордонних справ УРСР у 1966 – 1970 рр.:

Дипломатичний представник, на призначення якого главою дипломатичного представництва дана згода урядом держави, в яку він призначається:

Особлива позначка, яку проставляє відомство закордонних справ, дипломатичне представництво або консульська установа у паспортах, – визнання дипломатичного статусу осіб: членів урядів та вищих посадових осіб держав, делегатів на міжнародні конференції, осіб, яких направляють із надзвичайними дипломатичними місіями, дипломатичних співробітників відомства закордонних справ із офіційною метою, дипломатичних кур’єрів та ін.:

Держава, яка запропонувала УРСР у 1956 р. встановити прямі дипломатичні відносини, обмінявшись дипломатичними представництвами:

Керівник Міністерства закордонних справ УРСР у 1970 – 1980 рр.:

Один із видів дипломатичного документа – офіційне повідомлення про наслідки дипломатичних переговорів:

Керівник Міністерства закордонних справ УРСР у 1984 – 1990 рр.:

Рік, коли Україна взяла зобов’язання дотримуватися трьох неядерних принципів – не приймати, не набувати, не виготовляти:

Останній міністр закордонних справ УРСР та перший голова дипломатичного відомства незалежної України:

Керівник першого зовнішньополітичного відомства Радянської України – Народного секретаріату з міжнаціональних справ, згодом перейменованого на Народний секретаріат закордонних справ:

Роль Олександра Довженка в історії української дипломатії:

Керівник дипломатичного відомства Радянської України, який обіймав свою посаду найкоротший термін – з 1 до 4 березня 1918 р.:

Керівники Надзвичайного Повноважного посольства ЦВК Рад України і Народного секретаріату до Москви, які у 1918 р. намагалися отримати допомогу РСФРР у боротьбі з німецько-австрійськими військами:

Керівник Народного секретаріату закордонних справ Радянської України з 8 березня по 18 квітня 1918 р.:

Радянські республіки, створені на українських землях в період революції та громадянської війни:
1. Українська Соціалістична Радянська Республіка;
2. Галицька Соціалістична Радянська Республіка;
3. Західноукраїнська Народна Республіка;
4. Українська Держава;
5. Донецько-Криворізька Радянська Республіка;
6. Карпатська Україна;
7. Українська Народна Республіка Рад;
8. Одеська Радянська Республіка.

З 1919 р. до 1923 р. Народний комісаріат іноземних справ Радянської України очолював:

Керівник та члени українського радянського уряду на початку 1920-х рр. дотримувалися плану об’єднання радянських республік на підставі принципів:

Держава, з якою Християн Раковський 28 грудня 1920 р. уклав міждержавну угоду про політичний і військовий союз:

Із кінця 1920 р. усією поточною роботою українського НКЗС керував заступник наркома:

Країна, з якою 23 квітня 1921 р. УСРР підписала договір «Про обмін військовополоненими та інтернованими»:

Держава, з якою Радянська Україна підписала договір «Про дружбу і братерство» в січні 1921 р.:

Мир, укладений у березні 1921 р. між РСФРР й УСРР з одного боку та Польщею з другого:

Радянський український дипломат, якого називали «батьком» Раппальського договору:

Рік поширення на УСРР дії Раппальської угоди, що означало визнання Німеччиною нашої держави «de jure»:

Не властивий для Народного комісаріату закордонних справ УСРР напрямок роботи в 1920-х рр.:

Дата утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік:

Дипломатичний представник УСРР на початку 1920-х рр. у Польщі:

Республіки, які увійшли до складу СРСР 30 грудня 1922 р.:
1) Російська СФРР;
2) Білоруська СРР;
3) Казахська РСР;
4) Литовська РСР;
5) Закавказька СФРР;
6) Українська СРР.

Офіційні назви держав, які увійшли до складу СРСР у 1922 р.:

Рік ліквідації окремих дипломатичних представництв Радянської України за кордоном:

Дипломатичний представник УСРР на початку 1920-х рр. в Італії:

Дата припинення існування НКЗС УСРР:

Ініціатор звернення ЦК КП(б)У до московського Політбюро із проханням переглянути питання про злиття НКЗС УСРР і СРСР:

Дата юридичного оформлення Союзу – прийняття на ІІ з’їзді Рад СРСР Конституції СРСР:

Міністр закордонних справ УНР із грудня 1918 р. до лютого 1919 р.:

«Акт з’єднання УНР і ЗУНР» було укладено у період правління:

Міністр закордонних справ УНР із лютого до квітня 1919 р.:

«Акт з’єднання УНР та ЗУНР» було укладено:

Міністр закордонних справ УНР із квітня до серпня 1919 р.:

Посол УНР у Румунії з 1919 р. до 1923 р., який намагався отримати від королівського уряду реальну військову й політичну допомогу в боротьбі проти більшовицької експансії:

Варшавська угода 1920 р. – це угода:

Врангелівський представник УНР у Румунії, який запропонував почати таємні переговори про укладання військово-політичного союзу проти московського Раднаркому:

«Зимові походи» – це:

Політик, який за дорученням Верховної Ради Антанти 11 липня 1920 р. звернувся до радянського уряду з дипломатичною нотою, що містила умови припинення військових дій:

Війну польсько-українських військ із Радянською Росією розпочато:

Воєначальник, який очолював у 1920 р. наступ радянських військ на Варшаву:

Дата підписання Варшавського договору:

Історичний діяч, який входив до складу Директорії:

Представники дипломатичних служб Польщі та УНР, які підписали Варшавський договір у 1920 р.:

Міністр закордонних справ УНР із травня 1920 р. до грудня 1922 р.:

Керівник білогвардійського руху Росії, з яким Директорія у 1920 р. домовилася про спільну боротьбу проти більшовиків:

Український посол в Італії, якому було доручено вжити всіх необхідних заходів для повернення на Батьківщину полонених українців із колишніх військовослужбовців австро-угорської армії:

Держави, які уклали Варшавський договір у 1920 р.:

Назва мирного договору між Радянською Росією та Польщею, підписаного у березні 1921 р.:

Політичний діяч, який не очолював Міністерство закордонних справ УНР доби Директорії:

Рік підписання Ризького мирного договору між Польщею та Радянською Росією:

За Ризьким мирним договором Східна Галичина відійшла:

Український посол, якого звільнили за неефективну дипломатичну роботу, бездіяльність та підозри у фінансових зловживаннях:

Представник екзильного уряду УНР, який багато зробив для полегшення участі українських біженців на території Румунії:

Дата прийняття Українською Національною Радою тимчасового закону «Про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії»:

Перший голова Тимчасового державного секретаріату ЗУНР:

Регіон, який не входив до складу ЗУНР відповідно до тимчасового закону «Про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії»:

Держава та її політичний лідер, якому уряд ЗУНР у дипломатичній ноті від 26 листопада 1918 р. запропонував стати арбітром українсько-польського конфлікту:

Президент ЗУНР:

Місто, в якому уряд ЗУНР не розміщувався:

Керівник дипломатичного відомства ЗУНР у 1918 – 1919 рр.: