Тема 3. Зовнішня політика Західноукраїнської Народної Республіки (1918–1919 рр.)

Дата прийняття Українською Національною Радою тимчасового закону «Про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії»:

Перший голова Тимчасового державного секретаріату ЗУНР:

Регіон, який не входив до складу ЗУНР відповідно до тимчасового закону «Про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії»:

Держава та її політичний лідер, якому уряд ЗУНР у дипломатичній ноті від 26 листопада 1918 р. запропонував стати арбітром українсько-польського конфлікту:

Президент ЗУНР:

Місто, в якому уряд ЗУНР не розміщувався:

Керівник дипломатичного відомства ЗУНР у 1918 – 1919 рр.:

Місто, в якому уряд ЗУНР не розміщувався:

Керівник Державного секретаріату закордонних справ ЗУНР у січні – березні 1919 р.:

Керівники об’єднаної української делегації під час Паризької мирної конференції:

Міжнародний договір, який юридично закріпив анексію Румунією буковинської землі:

Дата проголошення у Києві «Акта з’єднання УНР та ЗУНР»:

Міжнародний договір, який юридично закріпив анексію Варшавою галицьких земель:

Керівник першого дипломатичного представництва ЗУНР у європейській державі (м. Прага):

Голова зовнішньополітичного відомства ЗУНР у березні – червні 1919 р.:

Дата надання Паризькою мирною конференцією та Найвищою Радою Антанти правових підстав Польщі «тимчасово окупувати» Східну Галичину:

Назва лінії кордону, яка пролягала таким чином, що до Польщі відходила майже половина західноукраїнської території, у тому числі Львів та нафтові родовища Борислава й Дрогобича:

Українська етнічна територія, яка входила до складу ЗУНР, проте згодом відійшла до Чехословаччини:

«Чортківська офензива» – це:

Зовнішньополітичне відомство ЗУНР було ліквідоване:

Причини поразки ЗУНР:
1. міжнародна ізоляція держави;
2. прихильне ставлення країн Антанти до Польщі;
3. воєнна перевага РСФРР та УСРР.

Міжнародний договір, за яким юридично Чехословаччині передано Закарпаття:

Місто, в якому уряд ЗУНР знаходився до самоліквідації:

Після ліквідації Державного Секретаріату закордонних справ на нову посаду «головноуповноваженого у закордонних справах» призначено:

Рік самоліквідації екзильного уряду ЗУНР Євгена Петрушевича: