Автор: Admin-Tribune

1. Концептуальні засади та доктрини українських політиків і дипломатів щодо зовнішньої політики УНР доби Директорії.
2. Відносини Директорії УНР із РСФРР. Переговори Директорії УНР із командуванням штабу Антанти на Півдні України.
3. Дипломатична діяльність уряду УНР в екзилі.

Мета: висвітлити найважливіші аспекти дипломатії УНР доби Директорії.
Завдання: розглянути основні етапи та напрямки зовнішньої політики УНР; визначити досягнення та прорахунки дипломатичного відомства УНР 1918 – 1920 рр.; охарактеризувати дипломатичну роботу уряду УНР в екзилі.

Основні елементи теми. Після падіння гетьманської держави остання спроба українців розбудувати суверенну країну пов’язана з історією другої УНР під керівництвом Директорії. Період УНР 1918 – 1920 рр. чи не найтрагічніший в українській історії початку ХХ ст., для якого характерне значне погіршення становища України, звідусіль оточеної ворогами, поступове витіснення «українського питання» на маргінес світової політики.

У першому питанні розглянемо етапи зовнішньої політики УНР, окреслимо їх основні риси, завдання та результати роботи Міністерства закордонних справ за керівництва Володимира Чехівського, Кость Мацієвича, Володимира Темницького, Андрія Лівицького, Андрія Ніковського, а також концептуальні засади та доктрини українських політиків і дипломатів щодо зовнішньої політики УНР.

У другому питанні проаналізуємо українсько-російські мирні переговори, розглянемо причини, перепитії та наслідки війни УНР із РСФРР. У межах цього питання розкриємо зміст та наслідки Варшавського договору 1920 р. та Ризького мирного договору 1921 р., пояснимо реакції на вищезазначені міжнародні угоди українських політиків, висвітлимо спроби Директорії знайти союзників серед країн Антанти та Збройних Сил Півдня Росії (Русской Армии), оцінимо результати переговорів дипломатів УНР із командуванням штабу Антанти на Півдні України.

У третьому питанні опишемо зовнішньополітичну діяльність уряду УНР в екзилі за керівництва Симона Петлюри, Андрія Лівицького, В’ячеслава Прокоповича, Степана Вітвицького, Миколи Ліви́цького, Миколи Плав’юка.

У висновках визначимо можливі перспективи УНР з огляду на тогочасну міжнародну політику.

Персоналії: Володимир Винниченко, Степан Вітвицький, Петро Врангель, Олександр Геруа, Олександр Греків (Греков), Антон Денікін, Ян Домбський, Джордж Керзон, Соломон Крим, Бела Кун, Андрій Лівіцький, Микола Лівіцький, Ісаак Мазепа, Семен Мазуренко, Дмитро Мануїльський, Борис Мартос, Нестор Махно, Кость Мацієвич, Андрій Ніковський, Сергій Остапенко, Симон Петлюра, Юзеф Пілсудський, Микола Плав’юк, Християн Раковський, Володимир Темницький, Юрій Тютюник, Дмитро Ульянов, Анрі Фрайденберг, Володимир Чехівський, Георгій Чичерін.

Основні поняття і терміни: анексія, Зимові походи, інтервенція, інтервенти, інтерновані війська, концесія, «листопадовий рейд», лінія Керзона, окупація, сепаратний мир, «трикутник смерті», уряд в екзилі.

1. Історія становлення ЗУНР. Структура, цілі та напрями роботи Державного Секретаріату закордонних справ.
2. Аналіз роботи української дипломатичної місії в Парижі. Здобутки та втрати дипломатів ЗУНР.
3. Дипломатична діяльність уряду ЗУНР в екзилі (1919 – 1923 рр.).

Мета: проаналізувати напрямки зовнішньої політики ЗУНР та її основні наслідки для українського народу.
Завдання: висвітлити історію становлення ЗУНР та визначити пріоритетні напрямки роботи її зовнішньополітичного відомства; розкрити аспекти дипломатичної діяльності уряду ЗУНР у вигнанні.

Основні елементи теми. Розглядаючи обставини утворення ЗУНР та її органів влади, у першому питанні, зазначимо цілі, напрями та опишемо структуру Державного секретаріату закордонних справ, наведемо короткі біографічні відомості про керівників дипломатичного відомства ЗУНР та основні завдання міжнародної політики.

У другому питанні висвітлимо відносини ЗУНР із США, країнами Європи та УНР, проаналізуємо діяльність української делегації під час Паризької мирної конференції. Особливу увагу зосередимо на українсько-польських відносинах: обопільних територіальних претензіях сторін, військових діях та їх наслідках. Розглянемо досягнення та помилки дипломатичного відомства ЗУНР, з’ясуємо причини ліквідації країни у липні 1919 р.

У третьому питання вивчимо роботу уряду ЗУНР в екзилі, його ставлення до подій в УНР, зокрема Варшавського договору 1920 р., результати співпраці з міжнародними організаціями та європейськими політиками щодо популяризації на міжнародній арені «українського питання». Проаналізуємо причини саморозпуску уряду в екзилі у Відні 1923 р. та результати його діяльності.

У висновках до лекції з’ясуємо можливі перспективи новоствореної держави з огляду на тогочасну міжнародну політику.

Персоналії: генерал Бертелемі, Вудро Вільсон, Степан Вітвицький, Дмитро Вітовський, Юзеф Галлер, Сидір Голубович, Олександр Греків (Греков), Ян Дмовський, Жорж Клемансо, Кость Левицький, Девід Ллойд Джордж, Михайло Лозинський, Михайло Омелянович-Павленко, Василь Панейко, Євген Петрушевич, Григорій Сидоренко, Степан Смаль-Стоцький, Василь Стефаник, Лонгин Цегельський, Андрій Шептицький.

Основні поняття і терміни: анексія, «лінія Бертелемі», окупація, офензива, система «санітарного кордону», уряд в екзилі.

1. Становлення Української Держави та історія розбудови дипломатичного відомства.
2. Зовнішньополітичні пріоритети гетьмана Павла Скоропадського. Відносини Української Держави з Четвертним союзом та Антантою.
3. Територіальні проблеми та шляхи їх вирішення.

Мета: проаналізувати основні завдання та результати зовнішньої політики Української Держави.
Завдання: розкрити структуру Міністерства закордонних справ Української Держави, його методи та напрями діяльності; визначити досягнення та прорахунки українських дипломатів в добу Гетьманату.

Основні елементи теми. Після державного перевороту у квітні 1918 р. до влади прийшов генерал Павло Скоропадський. Розглядаючи обставини зміни влади, розкриваємо перше питання: процес становлення органів новоствореної держави, зокрема історію розбудови, структуру, функціональні обов’язки дипломатичного відомства, результати роботи посольств і консульств Української Держави у зарубіжних країнах.

У другому питанні визначимо мету, завдання, пріоритети зовнішньої політики гетьмана, проаналізуємо результати діяльності Української Держави у відносинах із країнами-членами Четвертного союзу та Антанти.

У третьому питанні з’ясуємо зміст територіальних претензій до Української Держави, пояснимо проблеми об’єднання українських земель у складі єдиної держави та принцип іредентизму щодо Холмщини, Підляшшя, Бессарабії, Буковини, Закарпаття, Криму.

У висновках узагальнимо матеріал щодо зовнішньополітичної діяльності Української Держави, окреслимо здобутки та прорахунки українського дипломатичного відомства, визначимо можливі перспективи новоствореної держави з огляду на тогочасну міжнародну ситуацію.

Персоналії: Георгій Афанасьєв, Микола Василенко, Сергій Гербель, Георг фон Гертлінг, Вільгельм II Гогенцоллерн, Всеволод Голубович, Владислав Дащкевич-Горбацький, Борис Донський, Дмитро Дорошенко, Герман Еміль фон Ейхорн, Іон Інкулець, Гюнтер фон Кірхбах, Іван Коростовець, Петро Краснов, Федір Лизогуб, В’ячеслав Липинський, Микола Любинський, Дмитро Мануїльський, Жан Міллер, Християн Раковський, Микола Рябовол, Олександр Севрюк, Павло Скоропадський, Антон Слуцький, Сулейман (Матвій) Сулькевич, Ян Токаржевський-Карашевич, Йоганн Форгач, Олександр Цвікевич, Олександр Черячукін, Пилип Альфонс Мумм фон Шварценштайн, Іван Шишманов, Федір (Теодор) Штейнгель, Андрій Яковлєв.

Основні поняття і терміни: агреман, акредитування, вірчі грамоти, інтервенція, інтерновані громадяни, іредентизм, прелімінарна угода, ратифікація, репатріація, федералізм.

1. Місце і роль «українського питання» в міжнародній політиці на початку ХХ ст.
2. Проголошення УНР у 1917 р. та становлення напрямків зовнішньої політики. Відносини з країнами Антанти.
3. Відносини Центральної Ради з Радянською Росією. Ультиматум Раднаркому від 4 грудня 1917 р. та перипетії російсько-української війни.
4. Брест-Литовська угода УНР з країнами Четвертного союзу, її зміст та наслідки для України.
5. Підсумки дипломатичної діяльності УНР.

Мета: проаналізувати основні завдання та результати зовнішньої політики УНР 1917 – 1918 рр.
Завдання: розглянути роль «українського питання» на міжнародній арені на початку ХХ ст.; окреслити магістральні напрямки зовнішньої політики УНР; проаналізувати зміст та досягнення дипломатичних відносин з країнами Антанти та Четвертного Союзу; висвітлити причини та наслідки російсько-українського конфлікту кінця 1917 р. – початку 1918 р.

Основні елементи теми. Українські землі на початку ХХ ст. перебували у складі двох імперій – Російської та Австро-Угорської. Подальша доля українців напряму залежала від ідеології та політики цих країн.
У першому питанні лекції розкриємо плани Росії та Австро-Угорщини щодо українських земель, а також місце і роль «українського питання» в міжнародній політиці початку ХХ ст.

У другому лекційному питанні розглянемо історію становлення та розвитку УНР, окреслимо умови прийняття, зміст і наслідки Універсалів Центральної Ради. Зосередимо увагу й на процесі формування дипломатичного відомства УНР, його структурі, напрямках роботи. Проаналізуємо результати співпраці українських дипломатів із представниками країн-членів Антанти.

У третьому питанні висвітлимо дослідження російського вектора української дипломатії, з’ясуємо причини та наслідки російсько-українського протистояння 1917 – 1918 рр. У формі дискусії зі студентами пояснимо безальтернативність російсько-українського конфлікту 1917 р. й відповімо на питання, чому українські соціалісти, які були при владі в УНР, не змогли досягти порозуміння з російськими соціалістами (більшовиками), що керували РСФРР.

У четвертому питанні окреслимо результати відносин Генерального секретаріату закордонних справ УНР із державами-членами Четвертного союзу. Пояснимо причини виходу УНР із Першої світової війни та обставини, які змусили українців залишити коло переможців та зробити ставку у дипломатичній роботі на країни, що програвали війну. Проаналізуємо також зміст Брест-Литовського мирного договору 1918 р. та його наслідки. Наведемо оцінки істориків та політиків відносно Брест-Литовської міжнародної угоди. Зокрема, полемізуючи зі студентами, запропонуємо їм обрати альтернативні погляди: Брест-Литовська угода – це дипломатичне досягнення чи поразка української дипломатії.

Наприкінці лекції підведемо підсумки щодо зовнішньополітичної діяльності УНР 1917 – 1918 рр., укажемо на здобутки та прорахунки українського дипломатичного відомства, визначимо можливі перспективи новоствореної держави з огляду на тогочасну міжнародну ситуацію.

Персоналії: Володимир Антонов-Овсієнко, віце-консул Арке, Ашіда Хітоші, Джон Піктон Бедж (Багге), Володимир Винниченко, Ібрагім Гаккі-паша, Петро Ганчев, Всеволод Голубович, Карл Адольф Максиміліан Гофман, Михайло Грушевський, Дуглас Дженкінс, Герман Еміль фон Ейхорн, Сергій Єфремов, Лев Каменев, Олександр Керенський, Константин Коанде, Юрій Коцюбинський, Ріхард фон Кюльман, Альфред фон Лінзинген, Георгій Львов, Микола Любинський, Томаш Масарик, Михайло Муравйов, Ахмед Моллаогли Мухтар-бей, Ахмет Нессім-бей, Жан Пелісьє (Полісіс), Симон Петлюра, Васил Родославов, Микола ІІ Романов, Олександр Севрюк, Федір Сергєєв (Артем), Павло Скоропадський, Жорж Табуї, Мехмед Талаат-паша, Микола Терещенко, Лев Троцький, Володимир Ульянов (Ленін), Йоганн Форгач, Іраклій Церетелі, Челебі Челебієв, Оттокар Чернін, Пилип Альфонс Мумм фон Шварценштайн, Микола Шраг, Олександр Шульгін, аташе Ятс.

Основні поняття і терміни: «ad hoc», анексія, аташе, визнання «de facto», визнання «de jure», дипломатична місія, дипломатична нота, консульство, контрибуція, посольство, прелімінарний договір, ратифікація, сепаратний мир, суверенітет, «українське питання».