Автор: Admin-Tribune

Рік відновлення дипломатичного відомства післявоєнної Радянської України:

Українська етнічна територія, яка після Другої світової війни залишилася у складі Румунії:

Перший керівник зовнішньополітичного відомства Радянської України в 1944 р.:

Українська територія, яка після Другої світової війни відійшла від Польщі до УРСР:

Керівник Народного комісаріату закордонних справ УРСР упродовж 1944 – 1953 рр.:

Рік вступу України до складу ООН:

Назва конференції, на якій дипломатичні представники УРСР підписали статут ООН:

Українські території, які після Другої світової війни відійшли від Румунії до УРСР:

«Операція Вісла» була проведена:

Українська етнічна територія, яка після Другої світової війни залишилася у складі Чехословаччини:

Держава, яка запропонувала УРСР у 1947 р. встановити прямі дипломатичні відносини, обмінявшись дипломатичними представництвами:

Українська етнічна територія, яка після Другої світової війни залишилася у складі Польщі:

Керівник Міністерства закордонних справ УРСР у 1953 – 1965 рр.:

УРСР була непостійним членом Ради Безпеки ООН:

Рік, коли Кримську область було передано до складу УРСР:

Етнічна українська земля, яка після Другої світової війни була передана УРСР керівництвом Чехословаччини:

Керівник Міністерства закордонних справ УРСР у 1966 – 1970 рр.:

Дипломатичний представник, на призначення якого главою дипломатичного представництва дана згода урядом держави, в яку він призначається:

Особлива позначка, яку проставляє відомство закордонних справ, дипломатичне представництво або консульська установа у паспортах, – визнання дипломатичного статусу осіб: членів урядів та вищих посадових осіб держав, делегатів на міжнародні конференції, осіб, яких направляють із надзвичайними дипломатичними місіями, дипломатичних співробітників відомства закордонних справ із офіційною метою, дипломатичних кур’єрів та ін.:

Держава, яка запропонувала УРСР у 1956 р. встановити прямі дипломатичні відносини, обмінявшись дипломатичними представництвами:

Керівник Міністерства закордонних справ УРСР у 1970 – 1980 рр.:

Один із видів дипломатичного документа – офіційне повідомлення про наслідки дипломатичних переговорів:

Керівник Міністерства закордонних справ УРСР у 1984 – 1990 рр.:

Рік, коли Україна взяла зобов’язання дотримуватися трьох неядерних принципів – не приймати, не набувати, не виготовляти:

Останній міністр закордонних справ УРСР та перший голова дипломатичного відомства незалежної України:

Керівник першого зовнішньополітичного відомства Радянської України – Народного секретаріату з міжнаціональних справ, згодом перейменованого на Народний секретаріат закордонних справ:

Роль Олександра Довженка в історії української дипломатії:

Керівник дипломатичного відомства Радянської України, який обіймав свою посаду найкоротший термін – з 1 до 4 березня 1918 р.:

Керівники Надзвичайного Повноважного посольства ЦВК Рад України і Народного секретаріату до Москви, які у 1918 р. намагалися отримати допомогу РСФРР у боротьбі з німецько-австрійськими військами:

Керівник Народного секретаріату закордонних справ Радянської України з 8 березня по 18 квітня 1918 р.:

Радянські республіки, створені на українських землях в період революції та громадянської війни:
1. Українська Соціалістична Радянська Республіка;
2. Галицька Соціалістична Радянська Республіка;
3. Західноукраїнська Народна Республіка;
4. Українська Держава;
5. Донецько-Криворізька Радянська Республіка;
6. Карпатська Україна;
7. Українська Народна Республіка Рад;
8. Одеська Радянська Республіка.

З 1919 р. до 1923 р. Народний комісаріат іноземних справ Радянської України очолював:

Керівник та члени українського радянського уряду на початку 1920-х рр. дотримувалися плану об’єднання радянських республік на підставі принципів:

Держава, з якою Християн Раковський 28 грудня 1920 р. уклав міждержавну угоду про політичний і військовий союз:

Із кінця 1920 р. усією поточною роботою українського НКЗС керував заступник наркома:

Країна, з якою 23 квітня 1921 р. УСРР підписала договір «Про обмін військовополоненими та інтернованими»:

Держава, з якою Радянська Україна підписала договір «Про дружбу і братерство» в січні 1921 р.:

Мир, укладений у березні 1921 р. між РСФРР й УСРР з одного боку та Польщею з другого:

Радянський український дипломат, якого називали «батьком» Раппальського договору:

Рік поширення на УСРР дії Раппальської угоди, що означало визнання Німеччиною нашої держави «de jure»:

Не властивий для Народного комісаріату закордонних справ УСРР напрямок роботи в 1920-х рр.:

Дата утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік:

Дипломатичний представник УСРР на початку 1920-х рр. у Польщі:

Республіки, які увійшли до складу СРСР 30 грудня 1922 р.:
1) Російська СФРР;
2) Білоруська СРР;
3) Казахська РСР;
4) Литовська РСР;
5) Закавказька СФРР;
6) Українська СРР.

Офіційні назви держав, які увійшли до складу СРСР у 1922 р.:

Рік ліквідації окремих дипломатичних представництв Радянської України за кордоном:

Дипломатичний представник УСРР на початку 1920-х рр. в Італії:

Дата припинення існування НКЗС УСРР:

Ініціатор звернення ЦК КП(б)У до московського Політбюро із проханням переглянути питання про злиття НКЗС УСРР і СРСР:

Дата юридичного оформлення Союзу – прийняття на ІІ з’їзді Рад СРСР Конституції СРСР:

Міністр закордонних справ УНР із грудня 1918 р. до лютого 1919 р.:

«Акт з’єднання УНР і ЗУНР» було укладено у період правління:

Міністр закордонних справ УНР із лютого до квітня 1919 р.:

«Акт з’єднання УНР та ЗУНР» було укладено:

Міністр закордонних справ УНР із квітня до серпня 1919 р.:

Посол УНР у Румунії з 1919 р. до 1923 р., який намагався отримати від королівського уряду реальну військову й політичну допомогу в боротьбі проти більшовицької експансії:

Варшавська угода 1920 р. – це угода:

Врангелівський представник УНР у Румунії, який запропонував почати таємні переговори про укладання військово-політичного союзу проти московського Раднаркому:

«Зимові походи» – це:

Політик, який за дорученням Верховної Ради Антанти 11 липня 1920 р. звернувся до радянського уряду з дипломатичною нотою, що містила умови припинення військових дій:

Війну польсько-українських військ із Радянською Росією розпочато:

Воєначальник, який очолював у 1920 р. наступ радянських військ на Варшаву:

Дата підписання Варшавського договору:

Історичний діяч, який входив до складу Директорії:

Представники дипломатичних служб Польщі та УНР, які підписали Варшавський договір у 1920 р.:

Міністр закордонних справ УНР із травня 1920 р. до грудня 1922 р.:

Керівник білогвардійського руху Росії, з яким Директорія у 1920 р. домовилася про спільну боротьбу проти більшовиків:

Український посол в Італії, якому було доручено вжити всіх необхідних заходів для повернення на Батьківщину полонених українців із колишніх військовослужбовців австро-угорської армії:

Держави, які уклали Варшавський договір у 1920 р.:

Назва мирного договору між Радянською Росією та Польщею, підписаного у березні 1921 р.:

Політичний діяч, який не очолював Міністерство закордонних справ УНР доби Директорії:

Рік підписання Ризького мирного договору між Польщею та Радянською Росією:

За Ризьким мирним договором Східна Галичина відійшла:

Український посол, якого звільнили за неефективну дипломатичну роботу, бездіяльність та підозри у фінансових зловживаннях:

Представник екзильного уряду УНР, який багато зробив для полегшення участі українських біженців на території Румунії:

Дата прийняття Українською Національною Радою тимчасового закону «Про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії»:

Перший голова Тимчасового державного секретаріату ЗУНР:

Регіон, який не входив до складу ЗУНР відповідно до тимчасового закону «Про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії»:

Держава та її політичний лідер, якому уряд ЗУНР у дипломатичній ноті від 26 листопада 1918 р. запропонував стати арбітром українсько-польського конфлікту:

Президент ЗУНР:

Місто, в якому уряд ЗУНР не розміщувався:

Керівник дипломатичного відомства ЗУНР у 1918 – 1919 рр.:

Місто, в якому уряд ЗУНР не розміщувався:

Керівник Державного секретаріату закордонних справ ЗУНР у січні – березні 1919 р.:

Керівники об’єднаної української делегації під час Паризької мирної конференції:

Міжнародний договір, який юридично закріпив анексію Румунією буковинської землі:

Дата проголошення у Києві «Акта з’єднання УНР та ЗУНР»:

Міжнародний договір, який юридично закріпив анексію Варшавою галицьких земель:

Керівник першого дипломатичного представництва ЗУНР у європейській державі (м. Прага):

Голова зовнішньополітичного відомства ЗУНР у березні – червні 1919 р.:

Дата надання Паризькою мирною конференцією та Найвищою Радою Антанти правових підстав Польщі «тимчасово окупувати» Східну Галичину:

Назва лінії кордону, яка пролягала таким чином, що до Польщі відходила майже половина західноукраїнської території, у тому числі Львів та нафтові родовища Борислава й Дрогобича:

Українська етнічна територія, яка входила до складу ЗУНР, проте згодом відійшла до Чехословаччини:

«Чортківська офензива» – це:

Зовнішньополітичне відомство ЗУНР було ліквідоване:

Причини поразки ЗУНР:
1. міжнародна ізоляція держави;
2. прихильне ставлення країн Антанти до Польщі;
3. воєнна перевага РСФРР та УСРР.

Міжнародний договір, за яким юридично Чехословаччині передано Закарпаття:

Місто, в якому уряд ЗУНР знаходився до самоліквідації:

Після ліквідації Державного Секретаріату закордонних справ на нову посаду «головноуповноваженого у закордонних справах» призначено:

Рік самоліквідації екзильного уряду ЗУНР Євгена Петрушевича:

Дата гетьманського перевороту та ліквідації республіканського режиму УНР:

Міністр закордонних справ Української Держави:

Держава, яка не ратифікувала Брест-Литовський мирний договір:

Вручення дипломатичним представником вірчих грамот главі держави, у якій він (представник) перебуває:

Німецький посол у Києві в період існування Української Держави:

Держава, яка першою ратифікувала Брест-Литовський мирний договір:

Наслідки, до яких призвела анексія румунами українського регіону:

Згода держави, яка приймає на призначення певної особи дипломатичним представником акредитуючої держави:

Посол Української Держави в Туреччині:

Голова уряду Української Держави, який влітку 1918 р. з офіційним візитом відвідав Німеччину:

Основна тема переговорів між Українською Державою та Білоруською Народною Республікою:

Керівник уряду Криму, який у дипломатичних переговорах з Українською Державою прагнув зберегти незалежність або широку автономію:

Політика держави або політичного руху щодо об’єднання народу в межах єдиної країни, шляхом приєднання (повернення) раніше втрачених територій:

Міністр закордонних справ Української Держави:

Країна, яку з офіційним візитом відвідав гетьман Скоропадський у вересні 1918 р.:

Попередня угода між противниками, що визначає умови укладання остаточного мирного договору:

Посол Української Держави, який розміщувався в Берліні:

Умова, якої не було у прелімінарному договорі, підписаному між представниками Криму та Української Держави у вересні 1918 р.:

Міністр закордонних справ Української Держави:

Керівник Кубанської Законодавчої Ради, який звернувся за військовою допомогою до Української Держави:

Етнічна українська земля, стосовно якої велися переговори у Києві (жовтень 1918 р.) між представниками Української Держави та Румунії:

Держава, до складу якої гетьман Скоропадський сподівався включити українські землі на федеративних засадах:

Довірений посланець міністра закордонних справ Української Держави в Яссах, який, враховуючи особисті зв’язки з британськими та французькими дипломатами (був у минулому посол в Китаї та Персії), мав на меті налагодити зовнішньополітичні контакти з представниками держав Антанти:

Міжнародна організація, до складу якої Українську Державу не прийняли у 1918 р.:

Дата зречення влади гетьмана Скоропадського, що сталося внаслідок внутрішньополітичних та зовнішньополітичних факторів:

Держави, до складу яких на початку ХХ ст. входили українські землі і відповідно від політики яких залежало вирішення «українського питання»:
1. Румунія;
2. Російська імперія;
3. Османська імперія;
4. Германська імперія;
5. Австро-Угорська імперія;
6. Річ Посполита.

Керівник делегації Центральної Ради, яка у травні 1917 р. виїхала до Петрограду з метою домогтися визнання автономії України Тимчасовим урядом:

Керівник Генерального секретаріату міжнаціональних справ УНР:

Представники Тимчасового уряду, які брали участь у переговорах із Центральною Радою у червні 1917 р.:

Керівник другої української делегації, яка виїхала до Петрограду у липні 1917 р. для подальшого узгодження порядку державного управління Україною:

Універсал, після прийняття якого УНР проводить самостійну зовнішню політику:

День працівників української дипломатії, приурочений до створення першого зовнішньополітичного відомства УНР, відзначають:

Перший керівник зовнішньополітичного відомства УНР у 1917 р.:

Аташе японського посольства у Петрограді, який першим налагодив зв’язки з Центральною Радою:

Країна, яка в грудні 1917 р. першою визнала уряд УНР:

Посада або ранг дипломатичного представника:

У грудні 1917 р. представником Британії при уряді УНР був призначений:

Генеральний секретаріат міжнародних справ надіслав 11 (24) грудня 1917 р. ноту країнам, які брали участь у Першій світовій війні з пропозицією:

Порядковий номер Універсалу Центральної Ради, який проголосив незалежність УНР:

Зовнішньополітичне відомство УНР у січні 1918 р. очолив:

Протиправне приєднання державою території іншої країни:

Четвертий Універсал Центральної Ради проголосив:

Керівник радянських військ, які наступали на Київ на початку 1918 р.:

Платежі, що стягуються державою-переможцем із країни, яка програла війну:

У м. Брест-Литовськ делегації країн Четвертного союзу визнали УНР незалежною державою, яка правоспроможна вступати в міжнародні відносини. Укажіть дату визнання:

Країни, з якими делегація УНР підписала договір у Бресті 27 січня 1918 р.:

Прізвище українського дипломата, який від імені УНР підписав Брест-Литовський мирний договір:

Господарську угоду між УНР та Німеччиною було укладено:

Договір про мир або перемир’я, укладений однією державою чи групою держав із противником окремо від власних союзників:

Останній керівник дипломатичного відомства УНР, яка існувала у 1917 – 1918 рр.: